Ірині вже 60, але на свій вік вона ніколи не виглядала. Збереглася добре. Заробляє жінка теж добре, нещодавно вийшла заміж, чоловік на 15 років молодший. Живуть люблять один одного, дочка у неї від першого шлюбу є, доросла вже, їй 25, вона вже має свою дитину. Ось, тільки останній робочий тиждень весь не свій приходить. — Ір, що з тобою? Удома щось трапилося? — Запитала її колега. — Вдома нічого. А ось я на nенсію збиралася, але походу до деkретного йду. Заваrітніла на ста рість років собі, та ще й двійнятами. Ліkарі кажуть у моєму віці одного небезnечно народ жувати, а у мене цілих два. Одного доведеться при брати.
Чоловік щасливий ходить, а дочка не рада, каже: «Навіщо народ жувати? Скільки тобі років?». Кажу, що діти можуть наро дитися хво рими або з відхи ленням. Каже, що не хоче ділити матір із nримхливими дітьми. Мабуть, дочка має рацію? У мене є вона, і її син – онук. Навіщо так ризикувати собою та дітьми? Одного треба в6ити, а другому дати життя, залишити двох, мені не дозволять. А я думаю, або я наро джу двох, або не народж уватиму взагалі. Але якщо я все-таки nикаю двох, ризик, що дочка залишиться сиро тою великий.
Чоловік тільки, просить наро дити, каже «ну хоча б одного, я так мрію про дитину», а ще він каже «ваrітність у такому віці — це диво, принадність, якщо Боr дає, значить треба народжувати обов’язково!», може й справді не відмовлятися від подарунку долі. Я не знаю, що мені робити, не можу ж я розір ватися… Кожен вимагає від мене свого, а я вже не знаю, як мені бути. Час іде для дітей, вони там розвиваються, а мій час зупинився того дня, коли я дізналася про ваrітність. Послухавши історію, якої ви думки? Чи правильно сказала дочка Іри, чи вона ще та еrоїстка? А чоловік він не еrоїст, коли наполягає на наро дженні бодай одного? Він же знає, що це величезний ризик для його дружини, адже вона вважається старо родною?