Незабаром у мами мого чоловіка ювілей – 50 років. Ми з чоловіком вже кілька днів ходимо по магазинах і намагаємося вибрати те, що могло б стати в нагоді. Хотіли вибрати щось гідне, оскільки обидва нормально заробляємо і могли б дозволити собі непоганий подарунок. Потім почали намагатися хоча б натяками з’ясувати, що їй справді потрібно. Кухонна техніка? Ні, вона все робить руками.
Тоді чоловік не витримав і вирішив спитати прямо: -Мамо, просто скажи, що нам тобі подарувати? Вона ніби чекала на це питання, оскільки відповіла миттєво: -Зробіть мені свято у ресторані! Звичайно, це було б витратним задоволенням. Незважаючи на це, чоловік вирішив таки організувати мамі свято. Отже, ми знайшли гарний ресторан. Гостей мало бути 35 осіб. А коли ресторан порахував і сказав, скільки це буде коштувати, я ледь не знепритомніла — 25 тисяч! Ми, звичайно, були збентежені, тому запропонували адміністрації скоротити деякі необов’язкові елементи: у результаті вийшло 19! Але ж це величезна сума. Чоловік таки вирішив, що потягнемо.
Як же викинути стільки грошей на вітер! Я просила свого чоловіка передумати, доки не пізно: просто запропонувала подарувати мамі 5 тисяч – і все на цьому. -Добре, тоді нехай твій вітчим допоможе. -Він не може: вони купили собі будиночок на морі. Я оголосила чоловікові, що не піду на свято. Нехай хоч на мені заощадить. А чоловік заявив, що це буде розглянуто як обра за. Ви не подумайте, що мені шкода грошей для рідних! Але ж нам самим потрібні ці гроші! Сума ж величезна. Я не егоїстка, але запити свекрухи, на мій погляд, переходять усі межі розумного.