Зрозумійте мене правильно, я не скупа, а просто думаю про майбутнє. Якщо постійно допомагати молодим, у них не буде мотивації рухатися далі і чогось домагатися в цьому житті. Цього літа син збирається одружитися на коханій дівчині. Обидва поки ніде не працюють, так що, природно, не можуть дозволити собі орендовану квартиру, не кажучи вже про іпотеку. І ось перед ними постало величезне питання — де жити? У рідних невістки взагалі не варіант: вся сім’я, включаючи бабусю з дідусем, живуть в двокімнатній квартирі.
Вони з нетерпінням чекають, коли дочка звільнить місце. Чоловік відразу ж запропонував подарувати молодим нашу однушку. У нас є квартира, яку я здаю в оренду, щоб заробляти додаткові гроші. Дохід від цієї квартири невеликий, але на старість нам вистачить. Всі рідні наполягають, щоб я вигнала з дому квартирантів і поселила туди рідного сина. Але якщо у них про6леми з житлом, навіщо поспішати з весіллям? Чи не буде краще для всіх, якщо вони спершу встануть на ноги і тільки потім створять сім’ю ?
Ну, гаразд, якщо я дозволю їм на час прожити в моїй квартирі, як потім вигнати звідти? А якщо у них з’явиться дитина? Не стану ж я так підло чинити з онуком? Крім того, потрібно думати про майбутнє. Зараз ми з чоловіком працюємо, нам вистачає на життя, а що буде через п’ять-десять років, коли нас ввічливо попросять піти на пенсію ? В очах всіх родичів, я — зла людина і поrана мати. Але я про сім’ю думаю!