Дуже повчальна розмова батька з сином … «Прийшов син до батька: — Подаю на р0злучення. Набридло! Права мати — дружина у мене лінива. Скільки можна самому вигрібати? — Прости мене, син, — сказав у відповідь батько. — За що? — За те, що я не завжди був добрий з твоєю матір’ю. Це моя вина, що в тобі є темний куточок з думкою про р0злучення … — Що ж, не р0злучатися? — Ні, не р0злучайся … навіть не думай ніколи про це. — Терпіти до кінця днів? — Не треба терпіти … Ти не її терпиш, а своє погане ста влення до неї. Змінишся сам — зміниться все навколо.
— Як змінитися? — Дивись на дружину, як вчить Гос подь. Вона — його дар для тебе. Твоя радість. Твоя помічниця. Мати твоїх дітей. Крихта, яку Бог дав тобі в руки, щоб ти тримав ніжно, обережно, зберігав. Все інше — дрібниці! Якщо вона щось сьогодні не вміє — навчиться. Ти і сам не все вмієш, що повинен робити … Якщо щось не встигає — крий цю її слабкість своєї силою і любов’ю. Якщо чогось не знає, розкажи ввечері за чашкою чаю, ніжно обнявши за плечі. Ваш шлях — тільки ваш. Ваша любов — тільки ваша. Той, хто «вставляє» тобі очі нена висть — во рог твого будинку. Навіть якщо це твоя мати, твій брат або твій кращий друг …
Не су ди їх за це. Вибач. І кожному з них дай зрозуміти, що за свою дружину, за свою любов ти, якщо треба, без роздумів пом реш, але нікому навіть поганим словом доторкнутися до своєї сім’ї не дозволиш … — Вас з мамою теж хотіли р0злучити? — Ми і без «помічників» іноді сильно свар илися. Дурн ими були, гор дими. У вас інше життя. Вас від Бога ніхто не жене. Просіть у нього мудрості. Поступайтеся один одному. Шкодуйте і потішаються один одного. Любов, якщо ти не знаєш, вона ж росте. Всі її велич, всю її цінність ти побачиш тільки в глибокій старості, коли всі ту ж дружину ввечері ніжно обіймеш за плечі, і вам не потрібно буде слів