В 1 рік хлопчик залиաився сир отою. – Нічого його пригрівати! – суворо сказала стара нянечка.Пропрацювавши в будинку малятка деякий час, можу з упевненістю сказати, що це досить складна робота. Я не знаю, чому я зважилася туди влаштуватися, адже я пл ачу над кожним новим немовлям і переживаю за його долю.Звичайно, чоловік проти моєї роботи, бачачи мій емоційний стан, коли я приходжу додому. Він наполягає на тому, щоб я звільнилася. А я не можу піти звідти, адже хто буде любити тих дітей так, як це роблю я? Вражаючих історій в будинку малятка відбувається досить багато, проте ця запам’яталася мені найбільше. Був уже вечір і нам зателефонували з лік арні. Повідомили, що сьогодні до нас доставлять однорічного хлопчика. Справа в тому, що його батьки потрапили в ава рію і не ви жили, а дитина залишилася круглою сир отою.
Родичів у нього тут не було, тому відправили малюка до нас.Привезли Діму на пол іцейській машині, малюк був дуже нал яканий і розгу блений. Було помітно, що він сильно пер еживав, хоча не пл акав. Очевидно, що у хлопчика був стан шоку.Коли мені передали Діму в руки, я відчула, що у нього зараз серце вискочить з грудей. Я прошепотіла йому на вухо, щоб він не боя вся. У цей момент він глянув на мене і у нього покотилися по щоках сль ози.Однак не було тієї дитячої іс терики, яку всі бачили. Він мовчав, а слі зки просто скочувалися по круглих дитячим щічках. Він просто не міг зрозуміти, куди поділися його батьки і що за незнайомі люди його оточують. Мені було його дуже шкода, тому на ніч я взяла його до себе в свою кімнату. Я хотіла його заспокоїти, почитати казку. Коли Діма заснув, уві сні він продовжував здригатися і сер це також сильно калатало. Це хв илювання передавалося і мені.
Бачачи, як складно Дімі адаптуватися, я приділяла йому більше уваги. Я відчувала, що він продовжує переживати.– Перестань за ним бігати! Нічого пригрівати. Йому ще жити … одному. – суворо сказала стара нянечка.А я не можу так, тому пропустила її слова повз вуха. Як тільки з’являлася можливість, я грала з Дімою. І знаєте що? Мене через це звільнили. А причиною була моя «профнепридатність». Виявляється, не можна ставитися до деяких дітей по-особливому. Я, напевно, цього ніколи не зрозумію.Забавно, що я не змогла розлучитися з Дімою, тому запропонувала його усин овити. Чоловік погодився, коли побачив цього малюка на власні очі. Я не хотіла залишати хлопчика в тому холодному місці. Так я вперше стала мамою.