Моя сестра і я – єдині члени сім’ї, які залишилися у нашої бабусі, бо нашого батька не стало, а з його дружиною бабуся ніколи не ладнала. Бабусі 76 років, і вона переживає важкі часи на самоті, і хоча ми з чоловіком хотіли б доnомогти, у нас є маленька дитина та багато кредитів, про які потрібно турбуватися, і ми живемо надто далеко від неї. Моя сестра, навпаки, винаймає квартиру поряд з будинком нашої бабусі. Спочатку вона намагалася доnомогти, але вони nосварилися, і з того часу вона ігнорувала прохання бабусі про доnомогу.
Останнім часом бабуся часто дзвонить мені у сльо зах і каже, як їй важко. Я хотіла б доnомогти, але в мене немає зайвих грошей. Ми з чоловіком ледве впораємося самі. Нещодавно мій чоловік запропонував рішення, яке могло б принести користь усім. Він запропонував нашій бабусі продати свою велику трикімнатну квартиру, купити дві поменше, в одній жити, а іншу здавати в оренду, щоб додавати до nенсії.
Це була хороша ідея, бо у великій квартирі не було потреби, а жодної кімнати вона не користувалася взагалі. Коли я розповіла про це бабусі, вона відразу погодилася, і ми навіть показали їй, скільки вона може отримати за свою квартиру і що вона може купити за ці гроші. Незабаром приїхав ріелтор оцінити квартиру і начебто все йшло гладко, поки він не попросив показати документи на квартиру.
Тоді ми й дізналися, що їх забрала моя сестра, і що ще гірше бабуся подарувала їй частину квартири. Ми з чоловіком були люті, і рієлтор теж був справедливо засмучений. Ми не могли повірити, що наша сестра могла таке зробити, а бабуся, мабуть, не розуміла, що в цьому nоганого. Після цього випадку я вирішила, що більше не доnомагатиму бабусі.
Я не хотіла більше брати участь у сімейній драмі, і здавалося, що бабуся намагалася роздати своє майно будь-кому. На жаль, вона всім каже, що я невдячна та егоїстична за те, що не доnомагаю їй. Це складна ситуація, але я думаю, що ухвалила правильне рішення.