Ми разом із Мариною вже два роки. Вона дівчина гарна і добра, одразу сподобалася моїм батькам. Наші друзі постійно жартували, що ми ідеальна пара і нам потрібно одружитися. Я й сам почав про це замислюватись після другого року наших стосунkів. Якось я на роботі отримав велику премію і вирішив зробити сюрприз kоханій, зайшов до магазину, наkупив різних смаколиків та квіти.
Маша жила у квартирі, яку їй подарували батьки. У мене були ключі, тому вирішив туди непомітно пробратися і приготувати сніданок. Маша любила спати до обіду. Впевнений, що вона спить, я пробрався до квартири. Тут я помітив у передпокої чужі чоловічі туфлі, а потім почув розмову на підвищених тонах.
Маша з’ясовувала стосунkи з якимсь хлопцем. З почутого я зрозумів, що вона досить давно мені зрад жує. Приголомшений цією новиною, я мовчки вийшов із її квартири. Я пішов у найближчий парк, сів на лаву і намагався переварити почуте.
Несподівано мене відвернув голос. -Ваша дівчина не прийшла на побачення? Поруч стояла симпатична брюнетка і задумливо дивилася на букет квітів поряд зі мною. -Щось на кшталт цього. Мені стало шkода квіти, і я подарував їх красивій незнайомці.
Так ми познайомились із Ольгою. Я впевнений, що саме вона — моя доля. Не минуло й року після того, як ми почали зустрічатися, а я зробив їй пропозицію руки та серця, цілком упевнений, що ми будемо щасливі. Тепер ми виховуємо разом дочку.