Два роки тому чоловік Іри, kинув її із сином зі словами: — Та кому ти потрібна. Він так більше і не з’являвся в їхньому домі, тільки ось мама чоловіка не зрозуміла, що сім’ї більше немає. Вона могла заявитися в будинок у будь-який час, та ще й стукати так голосно у двері, що всі сусіди чули. Ко лишня свекруха перевіряла кожен міліметр квартири, щодня вона займалася цим, щоб Іра зра дила її синові. -Ви забули щось? Так, не повернеться ваш син, одружений він з іншою вже давно. -Наrуляється, повернеться. – казала щоразу свекруха. Свекруху нічого не бен тежило, вона залишалася в квартирі, навіть коли Іра йшла на роботу, а онук збирався до школи.
Після роботи Іра ще приходила додому готувати вечерю на трьох, тільки потім свекруха йшла додому. А жінка насолоджувалася тишею. Два роки мати колишнього чоловіка приходила до Іри додому вранці і потім сиділа до вечора, поки, в один день не стався випадок, що змінив життя і колишньої невістки, і свекрухи. Іра тоді поверталася додому, вона побачила жінку, що сидить, поруч із смітником. То була свекруха. Іра з’ясувала, що колишній чоловік не пускає вже як два роки рідну матір до хати. -І Як давно ви тут сидите? -З ночі, син мене давно у квартиру вже не пускає. Ось я до тебе і приходжу, йди вже скоро прийду.
Іра підняла жінку за лікоть та відвела її додому. Може, й місця у неї в квартирі мало, але вона не могла її залишити. Свекруха заснула у вітальні, на розкладному дивані, тепер це її постійне місце. Іра ж довго не могла заснути. Вона зви нувачувала себе, що не поцікавилася життям свекрухи раніше. Але час не повернути назад, два роки вона не могла зрозуміти, навіщо ця жінка приходила до неї, якщо шлюб із її сином давно розпався. А тепер у Іри пазл зійшовся. Вона любила свекруху, і розуміла, що сама їй подобається, хоч та цього й не показувала.