Ганна та Андрій не моrли ма ти дітей, тому вони вирішили взяти дитину їхнього дитя чого будинkу. Вони довго вибирали. Вибір зупинився на 6-річній дівчинці. Її звали Ксюша. Вони дуже здивувалися, але дівчинка була дуже схожа на Ганну. Так і було вирішено, що удо черити вони хочуть саме Ксюшу. Дівчинка потихеньку звикала до сім’ї. Ганна та Андрій дуже раділи появі дитини в їхній сім’ї. Вони оточили її турботою, щоб вона відчувала любов сім’ї. Минув якийсь час і з іншого міста до неї в гості приїхала мати Ганни, Ольга Миколаївна.
Вона вже кілька років жила далеко від дочки по роботі. Коли Ганна познайомила Ольгу Миколаївну з її внучкою, та раптом зблідла. Вона дивилася на Ксюшу з жа хом і повторювала: — Ксюша …. Ксюша … — Мамо, що трапилося? З тобою все добре? — Звідки ви її взяли? — Із дитячого будинку. Я ж тобі розповідала… Раптом Ольга Миколаївна почала nлакати та розповіла Ганні все. Виявилося, що, коли вона була у відрядженні, зустрічалася з кимось. Відносини були серйо зними.
Проте вона заваrітніла та наро дила дівчинку. Їй було соро мно за те, що вона була незаміжня і наро дила дитину в 40 років. З цієї причини вона вирішила віддати її до дитя чого будинку. Ганна дивилася з жа хом на матір і не могла нічого сказати. Андрій тоді сказав: – Це наша дочка! Ми не віддамо її вам. І ви їй не розкажете про це. Принаймні доти, доки вона не стала дорослою. – Добре, так буде правильно, – погодилася Ольга Миколаївна. — А чи можна іноді приходити, бачитися з нею? – Це можна, – погодився Андрій.