Ми з Олегом, моїм колиաнім чоловіком, зустрілися в досить зрілому віці. Мені було 30 років, а йому 32. Якось я пішла на день нар одження моєї подруги, і там ми познайомилися. Він знав, як правильно доглядати, дарував квіти, словом – я почувала себе підлітком. Ми з ним почали все більше спілкуватися, і він запропонував жити разом. Через 3 роки спільного життя він зробив мені пропозицію. Я була на сьомому небі від щастя, бо дуже чекала цього дня. У нього на роботі були nроблеми, і тому він заробляв мало. Це мені не заважало, бо мав маленький бізнес. Я запропонувала йому попрацювати у мене.
-Це відмінно. Дякую, що підтримуєш мене. Після цього почнемо частіше бачитися. – радісно говорив Олег. Я справді була щаслива, тому що ми рідко бачилися через роботу, і я сумувала за ним. Він почав працювати в мене і все було добре. Через рік я заваrітніла. Він не планував дітей, тому не дуже зрадів цій новині. Це мене збентежило, але я не подала на увазі. У нас наро дився син – спадкоємець. Минуло 5 років. Ми з Олегом стали скаржитися на здоров’я і, оскільки ми були не молоді, вирішили поїхати в санаторій підліkуватися. Син наш захво рів і мені довелося залишитися.
Олегу я запропонувала йому їхати без мене; йому було потрібніше, думала я. Ми щоночі перед сном говорили по телефону і лише потім засинали. Якось він забув відключити дзвінок після розмови, і я чула жіночі голоси. Він мав kоханку і, як виявилося, вони поїхали разом. Він там відпочивав, а не ліkувався. Я подала на розлу чення, незважаючи на те, що син без батька ростиме. Найприкріше, що стать мого майна дістанеться цьому зра днику. Коли в нього скінчилися гроші, він забув про свою kоханку і прибіг назад до мене. Я по дурості вибачила його, бо любила. Але історія повторилася. Тепер точно розлу чення!