Кирило летів на крилах вітру. Після 2 років роботи закордоном, він нарешті повертався додому, де на нього чекали дружина, двоє дочок і мама. Мати Кирила жила з ними з того часу, як її попросили nродати будинок, щоб куnити трикімнатну квартиру і жити разом, адже разом веселіше, цікавіше, та й доглядати маму було б простіше і зручніше, живи б вони під одним дахом. Як тільки Кирило увійшов, дочки з дружиною обійняли його, поцілували і почали ритися в його речах у пошуках своїх подарунків.
Тільки ось Кирило здивувався, що його мати не зустріла. Дружина сказала, що та в оздоровчому санаторії, а чоловік їй повірив та заспокоївся. Пройшло 3 тижні, а від мами не було новин, на телефон вона також не відповідала. Кирило вже вкотре питав у дружини, де його мама, і тоді та злісно відповіла, що зі свекрухою жити було нестерпно, вона постійно хво ріла, плуталася під ногами і заважала усією своєю присутністю.
Де була його мати, чи було в неї, що їсти і де жити – Кирило не знав, адже дружина ще й документи від неї сховала, перш ніж виставити її за двері. Не сказавши жодного слова, Кирило вийшов шукати маму. Він шукав цілих два дні і на другий день побачив маму, вона сиділа в парку на лавці, nлакала, опустивши голову. Чоловік став перед матір’ю на коліна, просив у неї вибачення і цілував її руки. Обійнявши маму, він подзвонив дружині і сказав, щоб та забралася з дому до їхнього приїзду, адже він бачити її в житті не бажає. Про своє рішення Кирило досі не шkодує.