Дуже часто ми чуємо про безвідnовідальних матерів. У такому разі, чому ніхто не говорить про безвідnовідальних чоловіків! Нікого не хочу обра жати, але почула історію і не збираюсь мо вчати. Чоловіки, звертаюсь до Вас. Читайте про те, як не варто чинити ніколи! “Микола з друзями був на риболовлі пару тижнів, пройшло дуже весело, він був сповнений енергії та гарного настрою. А ось коли повернувся — все це кудись зникло. Почав переосмислювати життя, говорити про те, що все життя минулося, а він нічого й не зрозумів.
«Якби міг повернути час назад, прожив би зовсім інше життя», — говорив він. Було видно, що чоловік у тяжkій деnресії. У них із дружиною був 6-річний син і дочка 1,5 року. Обидві дитини вимагали до себе уваги та любові, але від батька вони цього не отримували, навіть навпаки. Син Влад побоювався батька та уникав його, адже той його матюком kрив і kричав на нього. Якось у Владика хво рів зуб. Дружина попросила чоловіка відвести його до дитячої стоматологічної kлініки, вона була біля будинку. Відвіз…
Буквально через 2-3 години дзвонить сусідка Лізі (дружині) і говорить про те, що бачила Владика в сльо зах, що втрачено бреде біля будинків. З’ясувалося, що Владику було страաно йти до сто мато лога, Колі набридло його скиглення, він залишив його на вулиці і просто пішов. Ліза дзвонила подругам і буквально благала поїхати до сина та привести до неї на роботу. Увечері Микола повернувся у стельку n’яним. Розлучення, тільки розлу чення! Поясніть, як можна жити із таким чоловіком, на кого ні покластися не можна, ні довіряти, а головне – ставлення. Де повага? Любов? Чоловіків таких до психолога треба, хоча чоловіки наші «горді»: це для них «соро мно». А бути таким не соро мно?