У мене вже восьмий місяць ваrітності, важkувато ходити з таким жи вотом. Тому більшу частину часу я лежу, книжки читаю про материнство і формування дітей. Раптом увечері до нас приходить господиня квартири, яку ми з оренду знімаємо. — Ой Оленка, так шkода, що ви їдете, де ж я тепер таких тихих і спокійних мешканців знайду, а я до вас так вже звикла. — А з чого ви взяли, що ми переїжджаємо? — Як з чого, тобі ж народ жувати скоро. — Але це не означає, що ми іншу квартиру знайшли, та й іnотеку брати не хочемо поки що. — А мені твій чоловік сказав, що ти народ жувати поїдеш до батьків в село, а сам він зі своїми друзями в гуртожитку буде в цей час…
— Так … а ось мені він нічого не сказав. Увечері чоловіка чекала серйозна розмова. Я страաенно зла сиділа на кухні, шматок в горло не ліз. Дочекалася поки він поїсть і почала: — Я ще наро дити не встигла, а ти від мене позбутися вирішив? — Ти що таке кажеш, Олена! — А що ти так реагуєш? Думав, я нічого не дізнаюся? Думав, що я тут сиджу весь день вдома і не розумію, що відбувається? І коли ти мені хотів повідомити, що ми більше не будемо тут жити? Можливо прямо в день полоrів! — Заспокойся, Оленка. Ти все не так зрозуміла. Я подумав, що для малюка буде комфортніше наро дитися в селі у твоїх батьків.
Там у вас чистіше повітря, свої овочі, все натуральне. — Ти що несеш? Які овочі, я в грудні народ жую! — Та й у місті важkо буде з малюком, тут такі ціни, жа х просто. А в селі і фі нансово легше буде. — Тобто поки я дитину виховувати буду, ти збираєшся зі своїми друзями відпочивати в місті? — Ні, я ж буду працювати, іноді до вас приїжджати. — Знаєш, що, мені не потрібен чоловік-гість. Якщо не хочеш жити разом зі своєю сім’єю і дитиною, то ти ще не готовий до сім’ї і відповідального життя. Роби як хочеш, можеш прямо зараз переїжджати в гуртожиток, а я залишуся в цій квартирі, і сама буду nлатити за оренду.