Мене звати Вікторія і зовсім недавно я вийшла заміж за Юру. Ми з ним ровесники, нам обом по двадцять років. Ми з чоловіком немов споріднені душі, дуже любимо один одного. Напевно, єдиний, хто юрі рідніше мене — це його брат близнюк Льоша. Вони дуже схожі один на одного, настільки, що їх іноді навіть батьки плутають. А вони користуються своєю схожістю і постійно ду рять і розіrрують всіх навколо. На подив у них однакова не тільки зовнішність, але і інтереси. Щоб ви розуміли, вони навіть однакові татую вання собі набили.
Загалом вони із задоволенням підтримують свою схожість і їх це дуже забавляє. Треба виз нати я сама їх нерідко плутаю. А чоловік завжди сміється наді мною. Мені кожен раз трохи ніяково від цього, але це треба просто прийняти як даність і жити з цим. Брати часто люблять наді мною приkольнутися. Однак, на жа ль, я не знала, що мій чоловік зовсім не знає міри і все так обернеться. Справа в тому, що одного разу Юра повернувся з роботи додому раніше, ніж зазвичай. У нього був дуже піднесений настрій.
Я хотіла розігріти йому вечерю, але він сказавши, що я сиділа і відпочивала, а він все сам владнає. У підсумку він замовив їжу і приніс нам ви на. Я була приємно здивована, тому що ми давненько не влаштовував таких романтичних вечорів. Ми відмінно посиділи, смачно поїли, побалакали і пішли лягати. А на Вранці, коли я прокинулася юрі вже не було вдома, а я вся окрилена збиралася і пішла на роботу. Тоді я ще не знала який сюрприз мене чекав вгорі. Так від каліцтва Юра прийшов не один, а з братом.
Я була дуже рада його бачити і вже хотіла накрити на стіл, як вони почали сміятися і розповідати мені, що вчора Юра був у батьків, а до нас приходивши Льоша. Я чуть в о6морок не вnала. У мене перед очима були тільки картинки вчорашнього вечора. А юрі було весело-він просто сміявся і сказав, що хотів дізнатися, чи можу я сплутати його з братом в інтим ному житті. Уявляєте як це почути таке від власного чоловіка. Я відчувала себе бруд ною і виkористаною. Юра сказавши, щоб я розсла билася, так як він не вважає це зра дою. А я просто місця собі не знаходила.
Після цих слів Я не витримала і зари дала, а потім вибіrла з дому. Я не розумію, як можна було зайти настільки далеко. У підсумку я поїхала до батьків і додому так і не повернулася. Чоловік дзвонив мені по сто разів на дню, блаrав проба чити його, говорив, що не варто руй нувати нашу сім’я ю через одну нев далої жар ти. Але я не зможу більше жити з людиною, який абсолютно не довіряю і в будь-який момент буду чекати від нього підс тупу.