Я вже 15 років працюю в Іспанії. Звичайно, ви розумієте, чому багато жінок прагнуть поїхати за кордон на заробітки. Зарплати там набагато вищі. Мені пощастило влаштуватися у хорошу сім’ю — сеньйори ставилися до мене дуже доброзичливо, давали легку роботу. За стільки років я звикла до них, вивчила мову досконало. Щоліта мені давали відпустку, і я приїжджала до рідних до Чернівців. Зазвичай проводила тут місяць чи більше, відвідувала дітей та онуків. У мене двоє дітей – старша дочка Руслана та молодший син Роман. Руслана завжди була відмінницею, закінчила школу із золотою медаллю, здобула червоний диплом. Зараз вона працює бухгалтером у будівельній компанії, а її чоловік — відмінна людина, має власне СТО, де він сам лагодить машини.
Колись у них цього всього не було, і я допомогла їм придбати житло та зробити ремонт. Тепер я час від часу підкидаю гроші на потреби трьох дітей. А ось з Романом склалося інакше. Він так і не закінчив університет, перебивається тимчасовими заробітками — то таксує, то працює охоронцем на складі. У нього була хороша дружина Соломія, яка народила йому доньку Ангеліну. Але їхня сім’я розпалася, і я розумію, що це багато в чому вина мого сина, який не цінував своєї сім’ї. Зараз він має нову дівчину, але мене це не стосується. З колишньою невісткою я продовжую спілкуватися, іноді відправляю подарунки для Ангеліни — смаколики, одяг. Роману одразу сказала, що за його аліменти не платитиму. Але коли відправляю передачі Соломії, можу сховати 50 євро – це для внучки!Сімейні пакетні тури
Нещодавно я приїхала додому. Руслана з молодшим сином Олежиком готувалися до першого шкільного року. Ми купили все, що потрібно: новий рюкзак, спортивну форму, зошити, альбоми, фломастери та олівці. Вся ця підготовка коштувала круглу суму — майже 14 тисяч гривень. І це ми ще не купили йому письмовий стіл! Наступного дня влаштували сімейну вечерю, я запросила Соломію та Ангеліну. Руслана поставилася до цього спокійно — мала багато справ на кухні. Під час розмови я дізналася, що Олег і Ангеліна однолітки, але він старший за неї на місяць. Я вирішила дізнатися, як у внучки з підготовкою до школи: – Все нормально. Кума віддала рюкзак для Ангеліни. Чекаю на аванс, тоді піду з нею на базар. – На базар? – Так, там дешевше. А в магазині ціни такі, що волосся дибки встає. Добре, що нам у школу тільки спідницю та жилетку треба купити. Мені стало шкода Соломію. Адже вона одна тягне на собі виховання доньки та турботу про хвору матір-діабетика, а зарплата у неї всього 9–10 тисяч гривень.
Я хочу, щоб усі мої онуки виглядали у школі гідно. Після вечері я тихенько підійшла до Соломії і засунула їй у кишеню 300 євро. – На, купи внучці гарну форму. – Та що ви, не треба! – Це для Ангеліни, скажеш, бабуся зробила сюрприз. Але цю мить побачила Руслана. Увечері на мене чекала серйозна розмова: – Мамо, це чужа людина! Навіщо ти даєш їй такі великі гроші? – Це для онуки. – Соломія давно розлучилася з Романом, а ти їй досі допомагаєш! Що в тебе, інших справ немає? Он, є мої діти. Тоді я не витримала і вирішила поговорити з дочкою по-серйозному: — Послухай, Ангеліна така сама внучка, як і твої хлопці. Їй не пощастило з батьком, і я, певне, десь помилилася у вихованні Романа. Тепер я хочу хоч якось це виправити. А ти не втручайся в мої гроші. Якщо така розумна — збирай речі та поїхали зі мною на заробітки. Руслана образилася на мене, не дзвонить, тільки хлопчики приходять у гості. Але нехай тріщить від образи, якщо хоче. Мабуть, вона просто скупиться через мої гроші. А я продовжу допомагати Соломії, бо Ангеліна має такі самі права, як і діти Руслани. Я люблю всіх своїх онуків однаково і не розумію тих свекрух, які забувають про онуків після розлучення своїх дітей. Чи згодні ви з думкою нашої читачки?