Алла лежала в палаті, коли до них підселили нову сусідку Таїсу. Жінки познайомилися, Таїса сумно назвала своє ім’я та лежала, дивлячись у вікно. Алла спостерігала два дні за нею, але потім не витримала. – Таїсо, я ось дивлюсь якийсь сум не залишає вас? Щось сталося? – запитала вона. – Ну, навіщо вам мої проблеми? – тихо промовила Таїса. – Можливо щось порадити зможемо, – не відступала Алла. І Таїса вирішила все розповісти своїм сусідкам. Жінки вислухали Таїсу і застигли від почутого
06.07.2023 narodnadumka
– Доброго ранку, дівчатка, як спали? – щоранку входячи в палату, питав лікар Ігор Сергійович, чоловік середнього віку, приємний і привабливий до себе. Напевно, такі й мають бути всі лікарі.
А дівчатка, їх четверо в палаті переважно у віці за шістдесят і сімдесят, усміхалися і дружно віталися. Таїсія також лежала в цій палаті, але посміхалася дуже рідко. Їй шістдесят вісім років, ніби ще й не стара, просто літня. Відвідував її двічі син і вже тиждень ніхто не приходить і не дзвонить.
Як водиться, у палаті лежать цілими днями без діла, кожен зі своєю недугою, та ще й не однією. А що робити, коли стільки вільного часу у жінок, звичайно ж, розмовляти, ділитися своїми радощами та смутками.
Якраз два дні тому до цієї палати надійшла жінка шістдесяти двох років, добродушна та товариська.
– Здрастуйте, мене звати Алла, житимемо разом найближчим часом, – сказала вона і з усмішкою обвела всіх поглядом.
Жінки познайомилися, Таїса сумно назвала своє ім’я та лежала, дивлячись у вікно. Алла спостерігала два дні за нею, але потім не витримала.
– Таїсо, я ось дивлюсь якийсь сум не залишає вас? Щось сталося? Недуга важка, чи проблеми у сім’ї чи ще що? Ви відкрийте свою душу, поговоріть з нами, я запевняю, що вам стане набагато легше. А так лежати мовчки, зітхати та переживати, це не діло.
Таїса мовчки зітхнула, і промовила тихо:
– Ну, навіщо вам мої проблеми? Мені навпаки здається, що не можна свої турботи та проблеми на інших перекладати. Хай буде як буде.
– Це ви дарма так думаєте. Ми можемо вам щось порадити, всі ми тут з багатим життєвим досвідом, адже жінки? – Звернулася вона до інших, а ті дружно погодилися.
Коли до Алли прийшла дочка, принесла фрукти та солодощі, в палаті стало жваво. Дочка Алли красуня і добра, по ній одразу видно, вона так і світиться вся наскрізь.
– Доброго дня, – весело сказала дочка Алли. – Ого, та тут не нудно тобі матуся, он вас скільки. Ну і добре, я думаю, ти не сумуватимеш, ти в мене товариська.
Коли пішла ця симпатична жінка, всі сказали Аллі:
– Яка в тебе світла та позитивна дочка, вся в тебе.
– Так, вона в мене така і зять теж із гумором, пощастило їм, вони знайшли один одного і живуть дружно, виховують двох синів.
Алла пригостила фруктами та цукерками Таїсу, у неї на тумбочці нічого не було, поставила невелику пляшечку з водою.
– Пригощайся, Таїсо, давай з тобою на «ти». Все-таки лежимо тут разом, можна сказати вже всі свої.
Алла не очікувала, що Таїса раптом заплаче від її слів. Вона відкрила пляшечку з водою і подала їй:
– На, випий водички і заспокойся. Все буде добре.
Коли Таїса випила води, трохи заспокоїлася, подякувала Аллі.
– Дякую, Алло, і звичайно давай на “ти”. Мені навіть навпаки так подобається, коли на «ти», начебто ближче та рідніше.
– Ну і добре, Мені також подобається спілкуватися на рівних.
Поступово Алла розговорила Таїсу, і вона вже посміхалася, але коли спитала її про дітей, вона знову замовкла, а потім сказала:
– У мене один син, невістка та онук. На даний момент – це моє найслабше місце.
Таїса розмовляла, а жінки уважно слухали.
Якось син із невісткою прийшли до неї в гості та запропонували продати її двокімнатну квартиру. У них теж двокімнатна, але їм хотілося розширити житлову площу.
– Мамо, давай продамо твою та нашу квартири. Потім купимо в новобудові велику квартиру, там вони шикарні, з вбудованими меблями. Житимеш із нами, разом нам буде веселіше, – сказав син.
Таїса трохи помовчала і продовжила:
– Обидва і син, і невістка радісно описували мені наше майбутнє життя, і в онука буде окрема кімната, і в мене. Я, звичайно, погодилася. Адже дітям хочеться комфортно жити. А ми ж звикли жити заради дітей та онуків. Ось і продали мою квартиру, їхню квартиру та додали ще якусь суму, яку вони змогли зібрати. Квартиру купили велику, світлу вікна від підлоги до стелі. Але коли я побачила свій кут, який виділили вони мені, я засмутилася. А потім я зрозуміла, яку ж помилку зробила у своєму житті.
Невістка так прямо мені сказала: «На кухні має бути одна господиня, і це я. А ти зайвий раз не виходь зі свого кута, не мішайся під ногами і не попадайся на очі. Годуватиму тебе, їжу приноситиму сюди».
З того часу вона приносить мені їжу туди, приносить у мисці, навіть до ладу і не помита миска. Я не витримала і сказала якось: «Я ж хочу їсти з вами за столом на кухні». А вона розвернулася і пішла. Вони мене просто не чують, я й синові казала. І він мовчить. А що мені робити? Я у цій квартирі не господиня. А для сина мого слово дружини – закон. Виявляється, коли сини одружуються, вони переходять на бік дружини і про матір забувають. Я так думаю, але може бути й не всі, не стверджую. Але у моєму випадку саме так. Для мого сина має рацію тільки дружина. І ось я не витримала, опинилася я тут. А як повертатись я додому – не знаю.
У палаті довго стояла тиша. Потім Алла обійняла Таїсію і сказала:
– Не хвилюйся, щось придумаємо.
Жінки заговорили, також почали розповідати різні випадки. Ближче до вечора Алла сказала:
– Так Таїсо, слухай мене, я тут подумала та вирішила. Точніше я тобі пропоную ось такий варіант. До мене якось донька теж звернулася з такою пропозицією, вірніше, вона запропонувала після того, як не стало мого чоловіка, її батька продати або здати мою квартиру, і перейти до них жити в котедж. Переживала, що мені буде одній важко та нудно. Але я подумала та відмовилася. Так, дочка у мене хороша, і я навіть не думаю, що вони зі мною обійшлися б так. Але своя квартира, свій дах над головою це важливо. Сумувала я по чоловіку довго, діти часто до мене приїжджали, навіть дочка з онуком іноді ночували зі мною. Але згодом заспокоїлася, час потроху допомагає. І вже не так важко я сприймаю самотність.
У мене багато знайомих, і одного разу моя гарна знайома запропонувала мені співати у хорі. А я навіть розгубилася, ніби не співачка я, а вона каже, що вони всі не співачки, але разом звучать їхні голоси гарно . Пішла я, ризикнула. Мені сподобалося, ми часто виступаємо на заходах, ми виїжджаємо на гастролі до інших міст, і серед нас є троє жінок, яким далеко за сімдесят. Ми репетируємо, нам разом добре та весело. Заряджаємось один від одного позитивом.
Як тільки тебе випишуть Таїсо, ти збери свої речі і чекай, коли я тобі подзвоню. Я трохи пізніше за тебе сюди потрапила, але не біда. Моя донька перевезе тебе до моєї квартири, житимемо разом. Якщо, звичайно, ти згодна. Я тебе теж долучу до хору. Разом співатимемо.
Алла напружено дивилася на Таїсу, а та сумнівно крутила головою, дивилася на всіх по черзі, ніби шукала підтримки у сусідок по палаті. А ті кивали головами і в голос твердили: «Погоджуйся, погоджуйся …»
А Зінаїда заразом теж вставила свою історію.
– Слухайте, коли мій син одружився, ми жили всі разом. Чоловіка мого вже не було. Їх не зрозумієш цих молодих. Вони один з одним сваряться, а потім дивлюся вже сидять і цілуються. Я завжди була залучена до їхнього життя. Як сваряться і миряться – все чую, не можу ж прикинутися, що не чую у двокімнатній квартирі. І як мені бути? А тут ще син запропонував продати квартиру та купити котедж, щоб ми там жили усі разом. Але я відмовилася. Навіщо мені знову таке життя? Нехай вони там живуть по-своєму, а я житиму своїм життям. Котедж вони купили, ну я трохи допомогла та живемо окремо. Як сваряться, як миряться – не бачу. Мені добре і спокійно, приїду в гості, погостюю і назад у своє гніздо.
Усі в палаті хвалили Зінаїду:
– Молодець, правильно зробила, мудро вчинила.
Послухавши жінок, Таїса раптом сказала:
– І справді дівчатка, так нас називає наш лікар, як здорово послухати ваші поради мудрі та своєчасні. Алло, ти мені подобаєшся, наважуся я напевно, на твою пропозицію. Ну, що я втрачаю. Нічого. Тільки знайшла чудову людину, поживемо-побачимо. А раптом все вийде.
Минуло кілька років, Алла з Таїсією, як дві сестри. Вони разом співають у хорі, разом живуть, допомагаючи одне одному. Рідні Алли теж добре ставляться до Таїси, і онук Алли теж називає Таїсу бабусею.
Таїса дуже цінує своїх новопридбаних знайомих, а син із невісткою не дзвонять і не цікавляться, де вона і що вона. Пішла мати з їхнього життя, і добре. Не розуміють вони, що ще є закон бумеранга.