Півтора роки тому ми з моїм чоловіком розписалися. Весілля у нас не було, подумали, що це непотрібно. Ми думали про май бутнє, хотіли відкласти rроші на іnотеку. Після розпису ми стали жити на орендованій квартирі. Бюджет у нас був спільний, ми обидва працювали та обидва відкладали rроші на наше власне житло. Не збрешу, я майже кожен день шукала в інтернеті підходящу нам квартиру, і була на сьомому небі від щастя. Три місяці тому сестра чоловіка повідомила, що вона теж виходить заміж. Я була рада за неї щиро, але єдине, що мене бен тежило, як вона готувалася до своєї урочистості.
Свекруха бігала із золовкою по найдорожчих весільних салонах, вони організували навіть лімузин, причому – не найдешевший. У день весілля був салют і сам ресторан був дуже дорогим. Я знала, що золовка моя та її чоловік – не дуже заможні. Звідки у них rроші відзначати весілля на широку ногу – я не розуміла. На весіллі чоловік мій поводився дивно, уникав мене. Я не надавала цьому значення, адже прийшла повеселитися. Коли повернулися додому, я почала розмову з ним. -Я Сьогодні вранці дивилася нам квартиру. Таку красу знайшла, нам на неї залишилося збирати зовсім трохи, всього чотири місяці. -Оль, ти почекай. Ти з цією квартирою збо жеволіла.
День і ніч про квартиру кажеш. -Вань, Щось трапилося? Ти сьогодні сам не свій. На весіллі мене уникав. Ти щось ховаєш від мене? -Гро шей у нас поки що немає. Я всі rроші віддав сестрі на весілля. -Що? Чому ти зі мною не порадився? Ти що, один їх заробляв? Яке ти мав право розпоряджатися загальним бюджетом без мого відома? Я тоді зібрала речі та пішла до мами. Просто, розча рувалася у своєму чоловікові. Найсмішніше, що зараз мені і мамі, не перестаючи, дзвонить свекруха. Вона пропонує мені повернутись і пожити з чоловіком у неї в квартирі. Ще й до совісті закликає: -Він взагалі її брат, він не міг по-іншому вчинити. Поживете в мене, назбираєте ще. -Копіть самі зі своїм сином; я подаю на розлу чення.